Достатньо лише погляду – і світ
одразу змінює свої координати.
Тоді виходити з квартири, як з палати,
втрачаючи залежність від орбіт,
коли твоя свідомість – не твоя.
Коли чекаєш більше, ніж суху тривогу.
Коли в очах від диких алергій волога,
і ти мовчиш під наступом плеяд.
В тобі тремтять слова, зриває дах,
а час достатньо швидко змінює картини.
Дощі змивають з вулиць. Давлять рідні стіни,
і ти лиш культивуєш власний страх,
що погляд був останнім. В тих очах
не більше щирості, ніж звичного терпіння.
Стає твій майже поетичний образ тінню,
і світ стоїть на зморених китах.
17.06.13
0:41
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431945
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2013
автор: три крапки