Як радію, то літаю,
Наче й справді крила маю,
Як сумую, то страждаю,
Й про літання забуваю.
Як радію, то співаю,
Наче й справді голос маю,
Засумую як згадаю
Тих, кого не вернеш з раю.
Як ту радість пережити
Щоби дурість не зробити,
Як той сум перетерпіти,
Щоби з глузду не злетіти.
Добре що усе минає
І душа відпочиває,
І від радощів раптових
Й днів сумних і ризикових.
Було б добре не літати,
Було б добре не страждати,
Або у родиннім колі
Пережити струси долі.
Хто ж родиноньки не має
Хай до друзів поспішає,
Лише там у дружнім колі
Подолаєш струси долі.
Що занадто, то не здраво,
Кажуть в Польщі і їм браво,
Знаймо міру в святкуванні,
Знаймо міру у стражданні.
30.09.12.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431590
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.06.2013
автор: Георгій Грищенко