твої очі то якорі що прив'язали мене
до морських пристаней пароплавів життя.
руки твої тримають мені думки
що повняться щирим каяттям
а серце
гріє вигріває надії у затонулих човнах із паперу
котрий ми ночами пустий
чекали на наших-чужих материках.
нам начебто близько
ми по обидві сторони від екватора.
варто лиш стати
спина до спини
стіна до стіни
і помріяти мріями у повітрі солоному з бризками
чи то морем повному
чи чеканням
чи слізьми.
хоча тобі відомо що
й сльози бувають різними.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431149
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2013
автор: Олеся Новик