Ми дві душі в людських тілах,
Де розум серце не пускає.
Ми дві зорі на небесах,
Де сонце заздрості палає.
Як важко скинути кайдани
Людської дурості й образ.
Якщо кохаєш до нестями
І серце рветься повсякчас.
Коли нічим не пояснити
Душі високої політ
Я хочу жити і горіти
Не прозябати безліч літ.
Тягар незвіданого щастя
Катує душу без розмов.
І мук уникнути не вдасться –
Така ця крадена любов!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430709
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2013
автор: Людмила Лайтер