Після смерті ніхто не бажає залишитись тінями:
Ні старець, ні багач, не знайдеш там когось й з дітвори.
Хтось благатиме в неба пощади, завісившись віями.
Ну а ким після смерті з тобою залишимось ми?
Варіантів багато, єдиного ж важко дібрати.
Досипати не буду, я висплюсь деінде мабуть...
Лиш подумай: ти ж зможеш податись в солдати,
А мені доведеться тобі супротивницей буть.
А ще спробувать можна по смерті лишитися байкою,
Чи неточним приблизно-непевним поцІлом в мішень...
Ну, а ти б працював у театрі. Й добірною лайкою
Покривав би акторів. Усіх. Окрім мене лишень.
Що акторка із мене - нездібна занадто, - я знаю,
Та кому ж у житті удалось вберегтись помилок?
Час на пошук себе у майбутньому швидко спливає,
Відчуваєш чи ні, як по спинах пробіг холодок?
Режисер ти чудовий, а воїн ще кращий, - то правда.
Й ці всі оди тобі ще співати мені до снаги...
Зараз пройдемо тести й себе у минулому знайдем;
Тільки ким у майбутньому вдвох все ж полишимось ми?.. (10.06.2013)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2013
автор: Олена Вєчканова