в тобі ніякого роздвоєння,
усе найтепліше скоєно геть не тобою.
луною його прокидання вголос
і натяк про те,
чого скоро не стане.
вівсяне волосся лягає нотним станом
на простирадло сутужності.
ми в серпні одружимся
з вереснем,
припиняючи листування
немов би ця осінь занадто остання
й занадто жива.
мені сто тринадцять
і я деградую в слова.
кожен з моїх прозоравих псевдонащадків
радить прокинутись
або ж явитись спочатку,
взяти у зморщені руки пожовклі сувої
і крокувати по душах
у віршах з тобою.
я ще накою
багато всіляких одужань,
тільки б повірилось в гілля
жилавого "дуже".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428940
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2013
автор: Biryuza