Не бачив ніколи як плаче
величезна сірникова коробка
бо завжди спалахували
серця
обморожених
дів
у скринях
топились
стовпи
механічних
сорочок
на
які
я б свої руки
колись
намотав
би
й помер
сірникові коробки
сірникові коробки
сірникові коробки
споруди
в яких
біжать дистанцію
в світло
дистанцію
в залізну пітьму
зопрілі
зогнилі
вершники
безголових
інстинктів
ви всюди
ви всюди
залиште
мене
в спокої
залиште
мені
свій
хліб
несучи
в холодні
прерії
голову
відцентрованого
холерика
я знаю
я впевнений
я переконаний
що корінь
в камені
а камінь
в коріннях
ваших
шкіряних спин
я повзаю
я сповзаю
по мені
сповзає листя
розхристане
роздавлене
місяцем
магічним
настінним
години
годиник
в годинах
на кілька
годин
безчасся
вежі
з білками
з міцними
кріслами
й кістками
всередині
своїх вершин
холерик
холерик
обкурює
своє
дзеркало
безголове
як і сам він
і плач
чути плач
«Плач!
Плати!
За плач!»
«Плач
За сплату»
піднебесся
піднебіння
вголосих
сплесків
оплесків
риби
завершеності
риби
найменування
безконечності
завершуй
завершуй
завершуй
степи
не охолодяться
степи
закипають
в чайниках
кори
головного мозку
дерев
дерева
засмучені
дерева
надкушені
сумлінням
того
хто
в цій
коробці
пливе
і плаче
і платить
і замерзає
і горить
і кровоточить
і словоносить
і смердить
і дихає
і не дихає
і плаче
і плаче
і платить
і молиться
молиться
проте це структура
замкнено довершена
імунітет до схибнутих
мрій
я задеру
горлянку
і покажу
всіх
птахів,
що мають
зелені
язики
божевілля
я схибнусь
я схибнусь
сірникові
коробки
сірникові
коробки
я серця
вирву
і діви
закричать
і від крику
їхнього
все
зникне
все розчиниться
повітря
розширить
рани
і все
загноїться
і все
почорніє
і я зникну
і зникне
відображення
в сірниковій коробці
голова
чиясь
посвітліє
чиясь
посивіє
хтось
як і я залишиться
без голови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428653
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.06.2013
автор: Immortal