ти вдягаєш спідниці з піску,
оглядаєшся передчасно зброєю,
я відстоюю кожну твою зухвалість,
бо на світі так мало пустих лікарень,
бо у кожній із них твоя тінь,
злочиннице
і нехай всі старанно лікують себе
чи змінюються,
щось чорнильне без руху собі живе.
одкровень мені мало,
безостаточною
потрапляю на очі
і знов кудись.
не молися за мене,
кути загострені,
я прямую повільно
до свого розстрілу,
хай дорослим
потішиться...
спромоглись
відчувати прийдешність тихою,
я на лихо шукаю бурь.
ти прижмурь своє бачення
на знелітнення,
постарайся здаватись рідною
і ніяк тут не навпаки.
дорікни мені розчаровано
і допоки іще дозволено,
вертайся в чужі піски...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428589
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Biryuza