Біла акація... Біла акація... Біла...
Трави стоять - не зтрушена ще роса.
Птаха світанку край хати на гілку сіла.
Вийшло дівча із хати: золото - не коса!..
Тягне до птаха руки; гладить його, співа:
"Сумно мені, самотньо... Зоре моя, зоря!"
Тихо стиснулось серце, бринять на устах слова:
"Вінком під вікном калина... Де ж ти, любов моя?!."
Тисяча шістсот п'ятдесят перший... Ранок.
Пішов у похід казак...
А завтра було б весілля!..
...І наречена в білому,
Наче акація біла
Біля хати в вінку цвіла б...
31.05.13 17.00
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428555
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Аліна Шевчук