А вам би було страшно
на цвинтарі вночі?
Скажу я однозначно –
мені от точно ні.
Мені куди страшніше
серед мерців живих,
Тих, що рабами стали
Залежностей своїх…
Тих, що чомусь вважають,
Що будуть вічно жить,
Що звикли без бажання
Одне і теж робить.
Мені страшніший натовп:
Він був, він буде й є.
У ньом вже забагато
Тих, хто згубив своє.
І тих, хто власну душу
Живою схоронив,
Чому я думать мушу
Те, що життя – це пил?
Холодний чи гарячий?
Та хай собі, не суть.
Одне я лиш зазначу –
Теплесеньким не будь.
Ми ж не живемо вічно,
Людино, схаменись,
На крик душі покличний,
Хоч трохи озирнись…
Ні, від мреців не страшно,
Страшніше від людей
З однаково пустими
Зіницями очей…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428398
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: Юліанка Бойчук