***

я  нанизую  на  холод  твій  голос,
ниткою  затишку  прив"язуюсь
до  безкінечності  промовлянь.
остання  з  недорочностей
зоветься  відстанню,
плямистою  ніччю  зривається
завше  в  кудись.
підберись,  мовляв,  ближче,
розплющені  окогорища
й  знання,  що  тепло  
то  лише  відтінок  тебе.
мене  веде  хтось  невидимий
і  коли  я  слухняно  слідую,
вкладає  мою  долоню
у  спокій  твоєї...
з  цієї  миті  усі  початки
і  згадки,
встелені  нам  для  залишень,
бо  доти  я  є
допоки  в  голос  твій
вписую  тишу...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427951
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2013
автор: Biryuza