Переплетення на моїх венних шляхах
в перетворених кислих
на смак реченнях
на листках
цієї
рослини
ростуть
сонячні
батареї.
Їхні
Душі
Відходять
Від
Сердець
Втрачених
Годинникових механізмів
У ванній справжня хлібопекарня
я не втрачаю здатність
до кольоровираження
чи вираження
цієї
пасії
у вигляді пастки
я не змочував
себе
у цій чорнокрилій воді
десь з тиждень
кожного ранку тепер мені доводиться
наздоганяти потяг в незабуті
недобудови
я виглядаю
як розбитий авіаінструмент
вісімдесятого року
прокинувся
стер
прокинувся
стер
і
смерть
засмерділа
вихід на колії
чи скочив би чоловік,
що керує цим потягом
в часопрохід
з маленьких янгольських поручнів
чи потрапив
би він у моє ліжко
з величезної м’ясорубки
що мелить мене
коли я сплю
і сниться мені
що я мелений.
Тоді я б взяв його за руку
І сказав собі
що я більше не питиму води
я більше не візьму у руки
ці механізми самовневолення
я перестану думати про безвихідь
про
хіть
лунких ліхтарів
що кличуть
вночі
вдихати їх світло
й давитись цим склом
танцювати
під зірками
з привидами
непригодними
до свого профілю
думати, що не все
ще втрачено і
цей замок
зникне
коли ванна буде
наполовину порожня
я здамся
хліб
випечеться
але
крізь нього
я побачу
дорогу
на потяг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427744
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.05.2013
автор: Immortal