Молодому козаченьку
Чому задумався, козаче,
сідлавши вірного коня?
Козачка тулиться і плаче,
та горда воля не спиня.
Запанували янучари
на богом даній нам землі.
Хоча гармати не звучали –
суцільний цвинтар на селі.
Забродам нічого молитись.
Як до коша лежить душа,
щоб воріженькам не коритись, –
в похід негайно вирушай!
І молодість свою, і вроду
клади відважно на вівтар.
За долю рідного народу
себе до крапельки віддай.
Дарма покращення чекати,
від нечестивців – нагород.
Пора прогнати з двору ката.
Вперед!
За неньку!
За народ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427628
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.05.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА