Я –українка, я жила в літах,
У жилах моїх кров славетних предків,
І підсвідомість ожива у снах
Тих спільних, нас єднаючих моментів…
Я – українка, ще віки тому,
Я віднайшла її таку пустельну…
Я йшла через Балкани і нову,
Чарівну для життя відкрила землю.
Я - українка, я жила в гор́ах,́
Тих, що тепер ми кличемо Карпати.
Несла тоді вогонь в своїх руках,
Навчилась шити, прясти, малювати…
Я – українка, ще віки тому
Нам з вами спільний дім облаштувала,
Я знала, що побачу наяву
ЇЇ в очах нащадків… добре знала.
Я – українка, так, це саме я
Співала ту найпершу колискову,
Дітей гойдала на своїх руках
І істин їх навчала Я духовних.
Я – українка, жінка і тому
Я на війні ніколи не бувала,
Та від чужої думку я свою
Традицію завжди оберігала.
Я – українка, в кожнім із життів
Я йшла по праву руку українця,
І в кожний, із його важких боїв,
Я проводжала, й шла об нім молиться.
Я – українка, тисячі свічок,
Палила в церкві і молилась Богу,
Щоб оберіг рідненьких діточок,
Щоб милий віднайшов свою дорогу.
Я – українка, бачила їх всіх…
Правління Мономаха і Мстислава..
Тікала на Поділля від панів,
Аби лунала скрізь козацька слава.
Я – українка, обі світові,
Моя рідненька прабабуся Анна
Пережила, чекаючи з війни
Свого єдиновірного Михайла.
Я – українка, я – нащадок їх.
Я бачила цей світ вже…їх очами,
І та любов, що у мені горить,
Не згасла, лиш росла вона віками.
Я – українка, кожен з нас несе
Велику силу, витримку духовну,
О, лиш би тільки пам’ятати це,
Не розгубити їхню перемогу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427549
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.05.2013
автор: Юліанка Бойчук