Я дуже часто плачу по ночах,
Накриюся периною і плачу,
Неначе в моїм серці біль зачах,
І тіло розриває хтось неначе…
А кров біжить і через те живу…
Чуприна зникла, час не зупинити…
Я сам один накрився і реву,
Бо як буває часом важко жити.
Відкрити душу, а кому? – Нема…
Один листочок із родини вдома,
Так жаль часами серце обійма,
І біль пече до нині невідомий.
Протягую я руки до батьків,
Бо їхнього тепла не вистачає,
Я б їм на зустріч в небо полетів,
Та я не знаю чи мене чекають…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427421
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2013
автор: Віталій Назарук