Я століттями помилилася

Я  століттями  помилилася.
На  зупинці  чужій  зійду.
Це  в  своєму  за  тебе  молилася,
А  в  чужому-ніяк  не  знайду.

Я  століттями  помилилася,
Тут  навколішки  вже  не  стають.
Де  іти?Ось  стою.Зупинилася.
Що  мені  за  любов  віддадуть?

Непотрібне  нікому  кохання...
Замінили  всім  душі,чи  що?!
Не  витримує  серце  чекання.
Я  дивлюсь  незнайоме  кіно.

Де  за  гроші  дружину  купляють,
Де  дарують  вже  квіти  жінки.
Де  принижують  нас,і  не  дбають.
І  подати  не  можуть  руки.

Це  в  якому  я,Боже,столітті?
Це  століття  ніяк  не  моє.
І  не  дай  мені  те  зрозуміти,
Що  кохання  уже  не  святе.

Це  живу  на  якій  я  планеті?!
Як  про  святість  кохання  забуть?!
Залишається  казка...Принцесі
На  коні  іще  квіти  несуть...




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2013
автор: Відочка Вансель