Я століттями помилилася.
На зупинці чужій зійду.
Це в своєму за тебе молилася,
А в чужому-ніяк не знайду.
Я століттями помилилася,
Тут навколішки вже не стають.
Де іти?Ось стою.Зупинилася.
Що мені за любов віддадуть?
Непотрібне нікому кохання...
Замінили всім душі,чи що?!
Не витримує серце чекання.
Я дивлюсь незнайоме кіно.
Де за гроші дружину купляють,
Де дарують вже квіти жінки.
Де принижують нас,і не дбають.
І подати не можуть руки.
Це в якому я,Боже,столітті?
Це століття ніяк не моє.
І не дай мені те зрозуміти,
Що кохання уже не святе.
Це живу на якій я планеті?!
Як про святість кохання забуть?!
Залишається казка...Принцесі
На коні іще квіти несуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2013
автор: Відочка Вансель