Про любов токують навіть глухарі
І горланять лосі,цвіркотять колібрі,
І не чують глухарі на зорі
Як іде мисливець з дванадцятим калібром...
Підкрадається, стук серця зупиня,
Щоб закоханого м'яса наїлася сім'я.
Про любов волають всі земні зірки.
Їм поети пишуть римовані рядки.
Батальони і полки музикантів,
Духові і симфонічні оркестранти...
Вже б втопитися в любові мала би Земля,
Та чомусь не меншає на планеті зла!
Чи погано мені видно із села?
Хто б коли розгриз цей дивний феномен?
Жаль- я не філософ-супермен.
З людьми живими літаки
Грудьми спинили "близнюки"
І, захопивши тисячі людей,
В свої обійми в вересневий день,
Немов підкошені упали навзнаки.
А хто жахіття це змолов
Любив співати про любов?
Горять поля месопотамські,
Закрила сонце хмара димова...
Збулись пророцтва нострадамські,
Почалась третя світова?..
Та від зорі і до зорі
Токують хором глухарі,
Хизуються оперенням колібрі
І зазомбований вкінець
Все ближче зовсім не співець,
Зате з небаченим калібром...
Та співають про любов глухарі-
Молоді і старі глухарі...
Вже б втопитися в любові мала би Земля,
Та чомусь не меншає на планеті зла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427238
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2013
автор: Михайло Гончар