Йшов по вулиці хлопчина-
В серці спокій,рай.
Раптом дивиться-богиня-
В серці буря,хоч вмирай!
-Що робити,боже милий?
Це була вона-
Доля,мрія легкокрила,
Пташка весняна!
Слова їй сказать не в змозі,
Мов язик присох,
Став горохом при дорозі.
Серце- тьох та тьох...
Зрозуміла,мов богиня,
Справді мо' свята:
-Вибачте, котра година?-
Ввічливо пита.
Він лиш кліпає очима,
Як німий стоїть,
Діва знизала плечима
й далі вже спішить.
Він ступив їй вслід два кроки:
"Стійте!.. Я...
Ет, не мав би я мороки-
Видко доля не моя"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427006
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2013
автор: Михайло Гончар