Дотиком рук,дотиком душ,серця оголонего і змарнілого.
Ходить журба поміж тих руж до того кінчика вкрай зубожілого.
Та не кляне,та не реве,руку обдертую вже не простягає.
Хтось копійчику якусь там вкладе,хтось навіть сонце те проклинає.
Доки тягти,поки іти,доки іще спотикатись на рівному?
Поки писати,щоб віднайти і присягать на вірність невірному?
Ходить журба тай бере сум,викрала ночі в кохання торішнього.
Склала торбиночку із дум,з того кохання вчорашнього,ніжного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426816
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Відочка Вансель