Вона чекала, плакала й любила,
А він до неї так і не прийшов,
Вона даремно Господа просила,
Побачити його обличчя знов.
Побачити його зміцнілі руки,
Його ходу у себе на дворі,
І цей "Привіт", так мріяла почути,
І його участь у її житті.
Він так давно до неї не заходив,
Ну а вона, з надією його,
Завжди чекала, і солоні сльози,
Тихо лила біля вікна свого́.
А як колись все добре починалось,
Він на руках тихенько засинав,
Лиш тільки їй в ночі чомусь не спалось,
Все мріяла, щоб він щасливим став.
Усе життя лише йому одному,
Дарила свою ласку і тепло,
Навіть коли пішов з рідного дому,
Вона його простила все одно.
Її любов таки була безмежна,
І ось вона сидить біля вікна,
Останній подих, і вона померла,
Її забрали ніжно небеса.
Вона його усе життя чекала,
А він до неї так і не прийшов,
Він не сказав в останнє слово "Мама",
Так і скінчилася, її життя, любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426777
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Янкевич Віктор