Вона чекала, плакала й любила

Вона  чекала,  плакала  й  любила,
А  він  до  неї  так  і  не  прийшов,
Вона  даремно  Господа  просила,
Побачити  його  обличчя  знов.

Побачити  його  зміцнілі  руки,
Його  ходу  у  себе  на  дворі,
І  цей  "Привіт",  так  мріяла  почути,
І  його  участь  у  її  житті.

Він  так  давно  до  неї  не  заходив,
Ну  а  вона,  з  надією  його,
Завжди  чекала,  і  солоні  сльози,
Тихо  лила  біля  вікна  свого́.

А  як  колись  все  добре  починалось,
Він  на  руках  тихенько  засинав,
Лиш  тільки  їй  в  ночі  чомусь  не  спалось,
Все  мріяла,  щоб  він  щасливим  став.

Усе  життя  лише  йому  одному,
Дарила  свою  ласку  і  тепло,
Навіть  коли    пішов  з  рідного  дому,
Вона  його  простила  все  одно.

Її  любов  таки  була  безмежна,
І  ось  вона  сидить  біля  вікна,
Останній  подих,  і  вона  померла,
Її  забрали  ніжно  небеса.

Вона  його  усе  життя  чекала,
А  він  до  неї  так  і  не  прийшов,
Він  не  сказав  в  останнє  слово  "Мама",
Так  і  скінчилася,  її  життя,  любов.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426777
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Янкевич Віктор