Матусю, ластівко моя,
Гніздо звивали ви роками,
Усередині , біля нього
Ліпилось Вашими руками.
Нас годували, ластів’ят,
Від лихоліть оберігали,
Учили високо літати,
Переживали, щоб не впали.
Ми – жовтороті і уперті,
Та на усе свій погляд мали,
І мамину житейську мудрість
Не завжди вірно ми сприймали.
В голодні і важкі роки,
Ви мужньо діточок ростили.
Були: колгоспи , буряки…
Де на усе Ви брали сили?
Тепер у кожного своє гніздо,
А в маминім – велика сила…
Через роки – усе моє єство
До нього лине на змужнілих
крилах.
1998р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2013
автор: Надія Таршин