Ранковим полощу повітрям груди,
Солоні сльози тре утомлена рука —
Ту чорну мить ніколи не забути,
Що так нахабно нас з тобою розвела.
«Іди. Це все», — луна в душі болючій
І голосніше з кожним разом сум несе...
Нема страшніше слова за колюче,
Коротке, наче постріл в лоб: «Усе».
Лягаю спати з відчаєм і болем,
Благаю Господа про милості — без зла...
Очисть, Всевишній, думи від неволі
І виведи на шлях безмежного тепла!
12.10.2007
Збірка «МЕЛАНХОЛІЯ»(33/90)
Розділ 2. «РОЗБИТІ МРІЇ»(2/30)
Твір 33
©Вадим Косарєв
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2013
автор: Вадим Косарєв