Нехай і так,що я той раб нікчемний,
що часом падає,щоб підвестися знов,
та знай і ти ,що біль мій -недаремний,
що він вигоює,виторює любов.
Коли я раб,то раб що рве кайдани,
що не скоряється,нести не хоче гніт.
Нехай горять,нехай ятряться рани,
та крізь криваву млу тих мук я бачу світ.
Як прагну я його,як хочу волі!
Бажанням тим моя істота вся тремтить
і прийде час -засяє в ореолі
душа відновлена і чиста,як блакить.
Бо на вогні,що палить мої груди,
згорить і ся любов,кайдани упадуть.
Зітреться й слід колишньої полуди
і ясний тихий світ мою осяє путь.
І замість помсти,вороже коханий,
до тебе в серці тім,що ти точила кров,
зросте чуття високої пошани
і мов лампади світ -безгрішная любов.
***
Пусть буду раб никчемный(хоть не лестно),
что падает порой, чтобы подняться вновь,
Но знай,что боль моя -она не бесполезна:
излечит, проторит напрасную любовь.
Если я раб,то раб ,что рвет оковы,
что не скоряется,нести не хочет гнет.
И раны пусть болят,пусть бередятся снова:
сквозь мглу кровавую мучений -вижу свет!
Как я стремлюсь к нему,желаю воли!
Все существо моё желаньем тем дрожит.
Наступит день -сияя в ореоле,
душа себя страданьем обновит.
И на огне,что грудь мою терзает,
сгорит эта любовь,оковы упадут.
Прозревшая душа все видит,понимает
и тихий ясный свет мой озаряет путь.
И не терзает месть,мой недруг ненаглядный,
то сердце,что с него цедила долго кровь:
почтение взращу прощеньем безоглядным
и как лампадки свет -безгрешную любовь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426463
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2013
автор: Забава