Життя біжить і плаче в унісон,
З теплом, яке вже обігріло душі,
Мені здається, - це неначе сон,
Що знову прийде у цей день грядущий.
Біжить уранці квітами весна,
Шугає вітер із тополі пухом,
Ніхто в житті назбИранок не зна,
Хоч пісні щирі линуть понад вухом.
Тебе я, брате, обігрію вмить,
Візьму з собою я на сінокоси,
Коли роса із рання ще блищить,
А Мавка в лісі заплітає коси.
Візьмемо й намантачимо косу,
І заспівають роси спозарання,
Ніде не бачив я таку красу,
Де світле й ніжне розцвіло кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425890
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2013
автор: Віталій Назарук