Мов тіні,лягають слова в білий аркуш,
прості та банальні.Всього лиш слова...
Та скільки в них сили,- даруючи згадку,
так глибоко в душу рядком заляга.
І скільки б подій нам життя дарувало,
немов в чистім морі вітри кораблю.
Слова в моїм серці навік карбували
всі миті щасливі,й хвилини жалю.
Гортаючи аркуш тихенько заплачу,
і пам"ять зрадлива умить оживе.
Життя...Те,немов на долоні,побачу,
як до заходу свого повільно дійде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425631
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2013
автор: Ruzhena