Собака їла гарбузову кашу.
Нічого в мене більше не було.
Почув перон сумну розмову нашу
і в небо сиве смутку прибуло.
Смачнюща каша –
і солодка, й з рисом.
А от життя – воно ж таке гірке!
А доброти загострюється криза…
Тулилася собачка говірка.
О, як до мене говорили очі!
Біднесенька раділа до виття.
Вона по-людському пожити хоче,
але й в людей собаче вже життя.
Жалілася – хазяїн враз покинув…
Державу – теж. Негода підвела.
Хвостом виляла…
Ось такі новини.
В розмові й до вагону довела.
А він, як вулик –
бджоли тут і трутні.
У шулера в кишені п’ятий туз.
Мала держава…
Регочіть на кутні.
І їжте помаранчевий гарбуз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425417
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА