Ти навчилася жити без мене щасливо,
Мушу навчитися жити без тебе один,
І тільки щорічні весняні зливи
Нагадають, хто останній із нас пілігрим...
А коли зацвітуть улітку каштани
Білим цнотливим цвітом,
Ми уже кожен у своїй парі,
А у тебе - вже навіть діти...
І я почекаю ще до зими,
Доки їй холодно й зимно,
Надалі - купе і чужі поїзди,
Кредити кохання від'ємні...
І, напевно, в усьому винен лиш час,
Кілометри надто далеких колій,
Таке відчуття, що не було нас,
На попутних зупинках долі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425174
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин