Ще трішечки - й розжарене повітря
Розродиться густо-рясним дощем.
Сіріє простір, мовби у макітрі
Незримо сонце мак собі товче.
А ластівки розгонисто додолу
Пірнають стрімко. Світлий щебет стих.
Снують отари хмар над видноколом.
Громи гартують стріли поміж них.
Здійметься пил усе сильніше вітром.
Впаде піском розпеченим до ніг.
Ось-ось ушкварить буря понад світом,
Роздувши в небесах незримий міх.
Ці незбагненні збурення стихії.
Адреналіну вприск нуртує кров.
Всесвітній розум із небес веліє
Звільнитися від всіх земних оков!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424796
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2013
автор: Тамара Шкіндер