В чеканні тих порожніх сподівань,
Я довіряю лиш собі та вітру.
Що з легкістью розгонить табун хмар,
На час зупинить відліку годину.
Даремно зазіхає збитий час,
Оскалом пса, що зазира з-за рогу.
Життя відрізок,що так змучив нас,
То, як пройти роздовбану дорогу?
У порівняннях всього повсяк час,
Проходять монотонно дні за днями.
Заводять в пастку цілий світ і вас,
Надії, мрії водимо кругами.
Порожні сподівання на цей час!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424292
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Вразлива