Я збирав би нових революцій,
страйки і бив би стіни,
Раніше у місті були хоч люди,
а тепер залишилися міми.
Раніше тут було дешеве світло,
вода і дорогий газ,
Сьогодні - це збори пустих квартир
і давно покинутих трас.
Ще вчора діти собі у школу,
а менші у дитсадок,
Криком жалю і сирітства
графоманів коротких строк.
У цьому місті немає життя,
однак залишилася ти,
Із теплим як хміль волоссям,
що також цвіте восени.
Я хочу усе довічне
обнявши твої коліна,
Я згоден, що тричі грішний,
і згоден, що ще дитина.
Місто - мертве, ніхто окрім нас
не оцінить нового сміху,
Воно не почує наший екстаз,
воно цінить не ту зовсім втіху...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424284
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин