О, Господи! Як я тебе любила...
Дияволе! І досі ще люблю.
Це щира звичка. Звичка незрадлива.
Я нею собі ліжко застелю.
Вона лоскотна, ніжна і тендітна.
До шкіри лине, наче до душі.
О Господи! Та я ж іще дитина...
Дияволе! Але не старший ти.
О Господи! Оця любов задушить...
Дияволе! І вкотре воскресить.
Примара прийде з піснею. Зворушить.
А я тобі писатиму листи...
Листи несправжні, тихі, емоційні,
Що безвісти в блокнотах пропадуть.
О Господи! Ці почуття шкідливі...
Дияволе! Я з ними хочу буть.
О Господи! Це не любов, а кара...
Дияволе! Її лишу собі.
І котрий за рахунком вже лист марний
я завершаю підписом "Тобі"... (12.05.2013)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424229
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Олена Вєчканова