вимкни світло
на легені давлять повіки
крига ставень у вухах як хміль
кумки-жабки зеленню ікол
зносять щебетом літні стави
признаються---нашкодили всюди
заховались від лели ступнів
об'єдналися лізуть у груди
ненароджені голови слів
нічка-схованка
беріг латаний
у кишенях гуляє сварог
перед ранечком
весь заплаканий омиває гріхи наші бог
дощ у вельоні сіє маками
як же світло,коли ми удвох...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424228
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2013
автор: Ольга Ратинська