Те, що ти завжди мовчиш - нехай,
Але очі повні недоброго сміху,
Я запізнююсь на останній трамвай,
Продаю проти совісті втіху...
Я кидаюсь під поїзди,
Та мене оминають колії,
Життя зі мною було завжди на ти,
Продаючи пігулки від болі...
Я самотнім стою на шосе,
Без надії попутного вітру,
Ти пішовши за двері забрали все,
Залишила скорботи пінту...
Те, що завжди мовчу - нехай,
Мої очі повні надії,
Зустрічаю останній трамвай,
Збираю гроші на мрії...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424160
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин