Перед сном, всіма фарбами ночі
Ми малюєм повітряні замки...
Та на ранок, розплющивши очі,
Знов себе заганяєм у рамки...
Рамки створені нами самими,
Чорно-білі, без барв та окрас...
Замість того, щоб бути єдиним,
Стаємо ми іще одним з мас...
І щодня, щогодини, щомиті
Кричимо, що життя поміняєм,
Що ми станемо краще, сильніше,
Але завжди все так залишаєм...
Замикаємо душу до скриньки,
Та ключа десь за обрій кидаєм...
МИ піддакуєм всім, хто навколо,
Про бажання свої забуваєм...
Одагаємось мов світлофори,
Кольорами в прохожих стріляєм,
Ми лиш зовнішність, а не ЛЮДИНУ,
Як належно всі зараз сприймаєм...
Гарне личко - перепустка всюди,
І фігурка - велика потреба...
Схаменіться нарешті ви, люди!
Добре серце - нікому не треба...
Ми всі прагнем тепла і любові,
Але тягнемось лиш до портрету...
Заганяємо всіх під шаблони
І з дитинства чекаєм карету...
Перед сном, всіма фарбами ночі
Ми малюєм повітряні замки...
Та на ранок, розплющивши очі,
Знов себе заганяєм у рамки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424139
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2013
автор: Perfectly_Parallel