ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Карантин" АВТОР: філософ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420119
******************************************
Я захворів, хвороба прогресує,
З’їдає крихти мого відчуття,
Що той, хто поруч душу зрозуміє,
Коли в відвертості накотиться сльоза.
Ось мама ніжно к серцю пригортає,
І каже, - Розкажи, синочку, в чім біда?
Я спробую, душа щілинку знов відкриє,
А мати скаже, - То дитинства твого маячня!
І все… Сховаю біль самотній в серці,
Зневірюся в відвертість почуття.
Ніхто не може душу зрозуміти,
Мій біль, моя лиш ноша все життя.
Минають дні, зневіра душу наповняє,
Я став тепер немов батон черствий,
І біль чужий мене вже не торкає,
Я став такий як всі, душею геть сухий.
Та мама непокоїться, бо бачить збайдужіння,
Душею відчуває, щось коїться в мені.
Благає моя рідна, - Синочку, йди до Бога!
А я сказав, - Не зви, сама не віриш ти!
Бо якщо віриш, не скандалиш з батьком більше,
Не лаєшся і не шукаєш вигоду в житті.
Бо якщо віриш, робиш лишень добре,
В смиренні ти проводиш завжди свої дні.
Навіщо йти до церкви? Треба з Богом жити,
Робити завжди добрії діла.
Чи Бог у церкві до людини завжди ближчий?
Чи не на небі Він сидить бува?
Та тільки раз-за-разом сам в житті збивався,
Робив невірні вчинки і коїв навмання.
Лиш з часом зрозумів, що також помилявся,
До Бога треба йти усе своє життя.
Цей шлях я вибрав сам - душею очищатись,
І в церкву я ходжу, там молюсь за гріхи,
І вдома у молитві до Бога став звертатись,
Бо Бог, то справжній лікар. Його ти віднайди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424045
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2013
автор: Сергій Ранковий