Переміна руки з благодаттю
Видозмінить долю твою.
Я ж щоночі сподіюсь багаттю,
Що розпалить сутність мою.
Тільки плач вже надщерблений-
Осінь.
Мовчки тішиться гріх уночі.
Я чекаю на тебе все досі,
Бо ти солодко-рідний рушій.
Тільки страшно не суть полюбити,
А чуття до людини своє,
Що спотворює істинність миті,
Що не сповнить,а голодно вп'є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424030
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2013
автор: Олена Ганько