ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Пил на душі" АВТОР: філософ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419490
******************************************
Буденний шум невпинного щоденного життя.
Зринають постаті у вирії запиленого бруду,
В байдужій скам’янілості відходять в небуття,
Лиш залишаючи в душі зневіру і отруту.
Майне у попелі усміхнене, щасливе ще дитя,
Що грається із вітром, заплутаним у косах.
А навкруги вирує спізніла вже весна,
Що ароматами нагадує минулу пізню осінь.
Коли з тобою разом знайшли любов на двох,
Коли я посміхалась, а ти казав невпинно,-
З тобою разом будемо щасливі ми удвох!
А вітер все свистав, словам твоїм не вірив.
А потім розтавання, все снігом замело,
Стягнула у кайдани все серце товста крига.
Від холоду душа завмерла наче скло,
А серце все питало, - Де щастя загубила?
--------------------------------------------------------
І ось тепер іду, не помічаючи прекрасне,
Душа в байдужості згортає в попіл дні,
Утомлено вдихають груди сонце ясне,
Думки ліниво крутяться у моїй голові.
Ось поверх мій, відкрию тихо двері,
Зайду і залишу все інше в стороні.
Сховаю поміж книг розірвані портрети,
І в тиші зацвірінькають знадвору горобці.
Знайду в словах чужих бальзам на свої рани,
Загублюсь у чуттєвих наспіваних рядках.
Душі моїй потрібно зцілитись від отрути,
Що серце наповняє в нестерпних почуттях.
Де вихід? Де спасіння? Як вирватись на волю,
Від цих колючих голок, що рояться в думках?
Так може просто треба відкрити серце Богу,
Залишити той смуток, життя любити враз…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423256
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2013
автор: Сергій Ранковий