ТАК НЕБАГАТО ХОЧЕТЬСЯ ЛЮДИНІ…

Звучать  пташок  веселі  переливи,
Усе  навколо    квітом  зацвіло.
Яка  це  радість  -  буть  з  собою  в  мирі,
Яке  це  щастя  -  дарувать  тепло!

Дзижчать  джмелі  і  кузьки  на  калині,
І  жити  все  в  природі  поспіша!
Так  небагато  хочеться  людині:
Щоби  співала  веснами  душа!

І  хочеться  не  зникнуть,  не  пропасти,
А    в  нетолочені  упасти  спориші.
І  великодню  оду  сонцю  скласти
Та  збруненій    любові  у    душі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423234
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.05.2013
автор: Лариса Журенкова