Господи, так радісно чомусь.
Пасха і проблеми у минулім.
Це за що мені – я не пойму.
Знов мене на небі не забули.
Скільки поряд бідних і старих,
Скільки хворих, сірих, одиноких,
Небо угорі таке глибоке.
Жаль людей іще багато злих.
Ще пожадливих багато до добра.
І гребуть – на сто життів напевно,
Та не знають, що це все даремно,
Бо Господь чимсь іншим забира.
Поряд з радістю вселилась гіркота.
Я молюсь за тих, хто це забули.
Та в душі надія вироста,
Бо Господь Воскрес
– життя проснулось!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423202
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.05.2013
автор: Мірошник Володимир