У Німеччині сніг, всю Саксонію ковдра накрила;
Десь здалеку доноситься з вітром церков передзвін…
Хтось у мерзлій землі, чиясь вічність – то братська могила,
А мене мчить авто на заметений снігом Берлін…
Сімдесят літ тому, ось таким же засніженим полем,
Йшов на смерть за ідею мій, забутий країною дід…
Не дійшов… Як шкода… Відсміялась зажурена Доля;
Мов підкошений впав і навіки на вічні поблід…
Він і досі лежить поміж Ельбою й сивим Дунаєм,
Залишивши удома з дітлахами русяву вдову…
Він до них не прийде… Бо на Правді небес спочиває
Й чує Реквієм сніжний - мелодію снів вікову…
Доля, чом ти така невблаганна і несправедлива?
Чом так жорстко притиснув нас в землю Фортуни каблук?
І, напившись гіркого баварського пінного пива,
У кулак стисне свої долоні завдячний онук…
Він до діда прийде… Принесе фіолетові квіти…
І на братську могилу покладе ікебану з троянд…
Та мабуть що ніколи не зможе онук зрозуміти
Вічні злидні народу, що колись переміг Фатерлянд.*
Фатерлянд* - дословно - земля отцов. Родина - по-немецки.
22.03.-12.04.2013 Хмельницький – Вроцлав – Дрезден - Берлін – Париж – Краків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423178
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2013
автор: Юрій Цюрик