нарізно нічого не бува,
нарізно, то коли не так,
то коли не разом,
коли грім гремить,
а мак в волоссі вітром
рве
на шматки.
ви зайшли у кутки.
міста розчленовують ваші душі
надвоє.
по троє йдуть вам
назустріч трамваї.
я знаю.
кожен день наче кат,
відрубує час, непроведений в квітні,
рубає суцвіття,
що мало би вирости,
але так не сталося.
забулись
зазналися
згубилися.
усе що я маю-
чекати байдужості.
від втоми тікати набридло постійно.
у постілі згортати
ламати
своє тіло на кусні
на шмаття
судини всі рвати.
так вже судилось.
не треба надію плекати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422786
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2013
автор: Олеся Новик