Зорями танго танцюєш,
біло-плямисту вуаль
легку тріпотно відчуєш,
чаром сплетеш пектораль.
Родимок свіже сузір’я,
губи – фіалковий смак,
сорому зірвеш ганчір’я,
срібновідзвонний цей такт.
Танець мов з давньої фрески,
снів вознесіння кульбаб,
рухи – ескіз арабески,
дотиків райдужних раб.
Раб добровільного танго,
танго як відкуп любого...
03.11.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422251
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.05.2013
автор: Уляна Світанко