Батьки пiшли на фронт,який без краю,
А через мiсяць з ревом у село,
Вiрвались нiмцi, а вже з ними зло,
Грабiж, облави, рострiл, полiцаї!
Дiвчат вдiвали як стареньких бабцiв,
Трусили сажу на тендiтнi лиця,
Щоб не подобались проклятим фрiцам,
А замicть босонiжок - старi капцi.
На збiр врожаю всiх погнали в поле,
Для фатерланда необхiдний хлiб,
Пiд свист нагайок та шалений крик,
Яка страшна тодi спiткала доля!
А молодь повезли в Нiмеччину,
В концтабори, та в села до катiв,
Стрiляли всiх хто їхать не хотiв,
Хоч так, хоч нi! Але усi приреченi!
Як тяжко було, бо на те й вiйна!
Лиш знає Бог - як ми чеканням жили,
Свої прийдуть! Це придавало сили!
Та правив бал тодi ще Сатана!
Та ми дождались - гримнули стволи,
Побiгли нiмцi не забравши речi,
Солдати рiднi обняли за плечi,
А мами плачучи накрили їм столи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421798
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.04.2013
автор: федор