І чого ж варте мовчання,
Німий телефон, тиша,
Що тягне на низ, тисне в грудях?
Мовчання не варте нічого…
Як часто закриваєш ти двері
Свого серця, що ранене словом,
І душі, що скалічена вчинком?
Гоїш діри в мовчанні самотнім?
Чи не легше просто спитати?
Сказати, що серце не камінь,
Що тисне десь глибоко в грудях,
Болить по словах та по вчинку.
Ми ж всі не машини, ми люди.
Часами лише потребуємо,
Розуміння, що ми ще потрібні,
І замість мовчання щирості.
«Відкрита душа незахищена»
Почую від вас розпачливе.
І вам я скажу: «Помиляєтесь!
Захищена своєю відкритістю».
Бо ми є, як звірі, ми чуємо,
Яким є до нас чуже ставлення.
І як дзеркало відбиваємо
Відповідно любов чи ненависть.
Тож будьте відкриті та люблячі,
Прощайте усе з легкістю.
Говоріть, якщо біль мучить.
Та лише не мовчіть із впертістю!
Бо мовчання не варте нічого…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421756
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2013
автор: Майя Котек