Якщо потяг затримають мій,
То ми, напевно, ще поговорим,
Хоча в світлі останніх подій –
Це будуть пусті розмови…
Бо вкінці-кінці навесні
Я зістався тобі колишнім,
Відчайдушно пропащим у сні,
Що здавався найбільш затишним…
І якщо ми ще з повноліття
Любили один одного щиро,
То тепер нам зістались століття
Мовчань і весняні самотні зливи…
Опалий на землю листок,
Не відправлений досі лист –
Я спізнився на твій дзвінок,
Як розчарований декабрист…
І якщо мені стане весни,
І просто людського хисту,
Попрощаюсь перед тим як іти,
Ти ж не приймеш до серця близько…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421740
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин