серед проміння прозорості
у сімох п'ятниць, що бувають на тиждень
трапляється під ноги і вуха розмальований ластовинням день.
бо несподівано,
то коли зненацька дзвіночки всередині.
відзвук дзвенить,
грає дитинство мінорами
парами і випарами спогадів,
що пеклися
як кекси у пам'яті,
Томсонів атоми.
устами і нотами викохує моє серце так,
що аж вії тонуть
слізьми одинокими
хоча щедрими,
вагітними радістю.
прощавай, типу
млявість,
буденність.
я звуками в спомини граюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421499
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2013
автор: Олеся Новик