Від нього ніколи парфумом жіночим не пахло.
Чужої помади на шиї не бачила я.
Та бУли, я знаю, у нього найкращі коханки,
Я вчора уранці з останньою каву пила.
Вона усміхалась: привітная, щира, відверта;
Казала: «Марія. Як Матір Пречистую звуть…»
А я все міцніше стискала в руці револьвера:
Як же вирішить, скільки потрібно їй пуль?
Як завжди пунктуальний, він приїхав додому учасно.
А я тут – не сама, бо ж хотілось зробити сюрприз.
"В нашім ліжку сьогодні на тебе чекають контрасти:
Мертва дівка і кава. От тільки солодка. Без сліз.
Розкажи, я не знаю, - про Ольгу, про Віку й Тетяну?
Може я пропустила ще котрусь з твоїх отих хвойд?
Я тобі відомстила. І хоч помста з гірчицею страва,
Але краще з усього смакує в тобі мій патрон".
Ні надії на втечу. Не забракне на постріл повітря.
І багряні краплини стечуть по спітнілім чолі.
"Ти був правим, коханий, - бо я дещо таки божевільна,
Та тебе вже нема. То ж ти спробуй, оце доведи…" (23.04.2013)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420928
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2013
автор: Олена Вєчканова