На фото зазвичай ми кращі
Із слухавки луна напевне кращий голос,
Бо на світлинах не такі пропащі
Як кинутий посеред поля колос...
На мить всього потрібно правду скрити
За маску безтурботної гримаси,
Своє бажання в погріб схоронити
І власне Я закинути у маси...
Нехай у рамці посміхається ікона
Не ти.... Бо з поглядом чужим!
Оправа,як золочена попона
Блистить для інших сонцем золотим...
Ти не один такий брехун у кадрі -
Три четверті людей звичайні зомбі,
Молитвами вже не вряьує падре
Сліпих,які осліпли в ромбі....
І у малюнки переходить правда
В яких від істини нічого не лишилось,
НЕмов їх змалювала влада
А радість в фарбах загубилась....
Колись можливо стане гидко
З покірністю щоранку лізти в рамку,
БО стане раптом досить видко
Щоб посмішкой стрічать світанок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420798
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2013
автор: Турист