Виглядає мама із вікна
Кожен ранок сонце березневе,
Але забарилась десь весна.
Лиш мороз із снігом на деревах.
Напосіла зграя із хворіб,
Вже й лікарства не знімають болю.
Навіть і не мріє про поріг,
Бо без нас не може і до столу.
Ще надія тільки на тепло.
Каже мама- сонце порятує.
А зима, мов змовилась зі злом-
Холодом надію лиш шматує.
Від безсилля журимось і ми,
Бо лікарство різне віднайдеться,
Та не відкупитись від зими
І тепло весни не продається.
Та надія знищить біль і сніг
Коли їй молитва в допомогу.
…Вийшла мама зранку на поріг
Дякувати сонечку і Богу.
24.04.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420738
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.04.2013
автор: тарпик