Тим, слабким.

Я  грати  вже  не  хочу,  бо  я  граю,  
Не  по  свободі  а  для  штампу,
Чому  ці  люди  розбивають  лампу,
Душі  моєї...  Я  кидаю,
Всі  сили  на  ті  кляті  ноти,
Нема  тим  нотам  і  кінця  і  краю,
Всю  ніч  я  граю,  
Не  для  себе.
Лиш  дивлячись  на  небо,
Вже  забуваються  ті  ноти,
І  я  вже  думаю  про  тебе,
І  нова  музика  йде  доти,
Поки  це  небо  яскравіє,
Бо  в  ньому  мої  думки  зависають,
Летять  кудись  далеко  в  море,
Для  них  відкриті  всі  простори,
І  всю  свободу  й  волю  вони  мають.
Тож  грати  буду  не  для  штампу,
І  вбити  ту  яскраву  лампу,
Душі  моєї,  буде  важко,
Для  вас  слабких.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420735
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2013
автор: Ян Вітер